Окремі питання щодо колективно-договірного регулювання трудових, соціально-економічних відносин та застосування галузевих (міжгалузевих), територіальних та інших колективних угод

07 гру 2018
Прес-служба
213

1. Яким чином роботодавець може документально підтвердити обов’язковість застосування для нього норм тієї чи іншої галузевої (міжгалузевої) угоди на підставі норм чинного законодавства?

Колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців (стаття 1 Закону України «Про колективні договори і угоди»).

Статтею 9 цього Закону встановлено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Згідно із нормами статті 4 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» інтереси роботодавця в галузевій (міжгалузевій) угоді представлено суб’єктом сторони роботодавців або сторони органів виконавчої влади.

Звертаємо увагу, що статтею 5 Закону України «Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності» (далі – Закон) передбачено, що організації роботодавців, їх об'єднання створюються і діють з метою представництва та захисту прав та законних інтересів роботодавців у економічній, соціальній, трудовій та інших сферах, у тому числі в їх відносинах з іншими сторонами соціального діалогу. Основними завданнями організацій роботодавців, об'єднань організацій роботодавців є, зокрема, участь у колективних переговорах з укладення угод на національному, галузевому та територіальному рівнях, координація діяльності роботодавців у виконанні зобов'язань за цими угодами.

При цьому згідно зі статтею 13 Закону організації роботодавців та їх об'єднання діють на підставі статутів, які серед іншого містять положення про обов'язок виконання зобов'язань членами організацій роботодавців, їх об'єднань у сфері соціально-трудових відносин.

Статтею 14 Закону передбачено, що членство в організаціях роботодавців, їх об'єднаннях визначається статутом організацій роботодавців, об'єднань організацій роботодавців.

Враховуючи викладене, документально підтвердити обов’язковість виконання зобов'язань у сфері соціально-трудових відносин, передбачених тією чи іншою галузевою (міжгалузевою) угодою, роботодавець може, посилаючись на відповідні документи – нормативні акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а також статути, положення, які містять інформацію стосовно його:

1) членства в організації роботодавців, яка входить до всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців, що є суб’єктом сторони роботодавців цієї угоди;

2) віднесення до сфери управління міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, який є суб’єктом сторони органів виконавчої влади цієї угоди.

При цьому під час визначення обов’язковості застосування положень колективних угод необхідно враховувати норми Рекомендації МОП № 91, основоположне значення яких взято до уваги у ратифікованій Україною Конвенції МОП № 154, що усякий колективний договір (відповідно до мети цієї Рекомендації – і угода) має зв'язувати сторони, що його підписали, а також осіб, від імені яких його укладено.

2. Чи є наявність на підприємстві організації профспілки, яка є підписантом угоди, обов’язковою умовою для підтвердження підприємством (роботодавцем) поширення на нього зобов’язань за такою угодою?

Законодавством не визнається обов’язковою умовою наявність на підприємстві організації профспілки, яка є підписантом галузевої (міжгалузевої) угоди, для підтвердження підприємством (роботодавцем) поширення на нього зобов’язань за такою угодою.

3. Яким чином органи влади, уповноважені здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю, державний фінансовий контроль, захист конкуренції, а також органи місцевого самоврядування та колегіальні органи, уповноважені здійснювати встановлення державних регульованих цін/тарифів, можуть отримати інформацію про склад сторін галузевих (міжгалузевих) угод для належного застосування ними їх повноважень та чи зобов’язані сторони галузевих (міжгалузевих) угод оприлюднювати таку інформацію та надавати її за запитом?

Статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що галузеві (міжгалузеві) і територіальні (обласні та республіканська) угоди підлягають повідомній реєстрації в установленому порядку центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики.

Порядком повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2013р. №115, передбачено, що сторони галузевої (міжгалузевої) і територіальної угоди подають копії свідоцтв про підтвердження репрезентативності суб’єктів сторони профспілок та сторони роботодавців, які брали участь у колективних переговорах з питань укладення відповідної угоди.

Отже інформацію про склад сторін галузевих (міжгалузевих) угод (перелік суб’єктів сторін) відповідні органи влади, а також інші особи, можуть згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації» за запитом отримати від Мінсоцполітики як суб'єкта владних повноважень, оскільки зазначену інформацію Міністерством отримано у процесі виконання своїх обов'язків щодо повідомної реєстрації вказаних угод.

Також інформуємо, що скановані копії галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, інформацію про суб`єктів – підписантів цих угод, розміщено на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики у рубриці «Головна / Соціальний діалог»

Обов’язку сторін галузевих (міжгалузевих) угод оприлюднювати інформацію про свій склад та надавати її за запитом законодавством не встановлено. Разом з тим така інформація, як правило, міститься у тексті цих угод та надається суб’єктами їх сторін у разі надходження відповідних запитів.

З метою отримання інформації стосовно переліку підприємств, організацій, установ, інтереси яких представлено в галузевій (міжгалузевій) угоді її сторонами, доцільно звертатись до суб’єктів сторін цієї угоди.

На думку Мінсоцполітики зазначена інформація має надаватися такими суб’єктами з урахуванням норм законодавства з метою здійснення якісного контролю за додержанням законодавства про працю, державного фінансового контролю тощо.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі, якщо органам влади під час виконання покладених на них завдань відповідно до повноважень передбачено враховувати норми та гарантії колективної угоди, – слід звернути увагу на сферу дії такої угоди.

Мінсоцполітики надає роз’яснення щодо окремих питань стосовно сфери дії галузевих (міжгалузевих), територіальних, територіально-галузевих, регіонально-галузевих угод для використання в роботі.

Роз’яснення має інформаційний та рекомендаційний характер і не містить нових правових норм.

Норми та гарантії яких галузевих (міжгалузевих) угод мають враховуватись органами влади при здійсненні їх повноважень, зокрема якщо в Мінсоцполітики було зареєстровано декілька угод в одних і тих самих сферах економічної діяльності, але з різним суб’єктним складом сторін?

Статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» (далі – Закон) встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов’язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Згідно зі статтею 9 Закону положення галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов’язковими для всіх суб’єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Також, на нашу думку, слід врахувати, що Генеральною конференцією Міжнародної організації праці, під час ухвалення Конвенції №154 про сприяння колективним переговорам, серед іншого, взято до уваги, як основоположне, значення міжнародних норм, що міс­тять­ся у Рекомендації № 91 щодо колективних договорів.

Відповідно до частини 1 пункту 3 Рекомендації МОП № 91 усякий колективний договір має зв’язувати сторони, що його підписали, а також осіб, від імені яких його укладено. Це твердження також стосується і колективних угод.

Враховуючи викладене, на думку Мінсоцполітики, обов’язковими для підприємства положення галузевої (міжгалузевої), територіальної угоди будуть якщо і роботодавець і працівники підприємства представлені суб’єктами сторін цих угод через відповідне членство в їхніх організаціях, а також на підставі установчих документів (статутів, положень тощо).

Водночас звертаємо увагу, що згідно з Положенням про Міністерство соціальної політики України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №423, визначення дії колективної угоди на окремі підприємства, а також визначення колективної угоди для врахування органами влади під час здійснення ними контролю, не належить до повноважень Мінсоцполітики.

Разом з тим зазначаємо, що відповідно до статті 5 Закону України «Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності» організації роботодавців, їх об’єднання створюються і діють з метою представництва та захисту прав та законних інтересів роботодавців у економічній, соціальній, трудовій та інших сферах, у тому числі в їх відносинах з іншими сторонами соціального діалогу. Серед основних завдань організацій роботодавців, об’єднань організацій роботодавців є, зокрема, участь у колективних переговорах з укладення угод на національному, галузевому та територіальному рівнях, координація діяльності роботодавців у виконанні зобов’язань за цими угодами.

При цьому згідно зі статтею 13 цього Закону організації роботодавців та їх об’єднання діють на підставі статутів, які серед іншого містять положення про обов’язок виконання зобов’язань членами організацій роботодавців, їх об’єднань у сфері соціально-трудових відносин.

4. Чи можуть враховуватись органами влади при здійсненні їх повноважень галузеві норми та гарантії, визначені територіальними, територіально-галузевими, регіонально-галузевими угодами?

Відповідно до статті 2 Закону на двосторонній або тристоронній основі укладаються: на національному рівні – генеральна угода; на галузевому рівні – галузеві (міжгалузеві) угоди; на територіальному рівні – територіальні угоди.

Суб’єктний склад сторін, яким надано право на ведення переговорів і укладення колективних угод на відповідному рівні, визначено у статті 4 Закону України «Про соціальний діалог в Україні».

Для встановлення сфери дії територіальних угод слід враховувати роз’яснення, надані до питання першого.

Законодавством не передбачено укладення територіально-галузевих, регіонально-галузевих угод, не визначено сторони цих угод, порядок їх укладення, сферу їхньої дії тощо.

Разом з тим закони України «Про колективні договори і угоди», «Про соціальний діалог в Україні» не містять норми щодо заборони укладення вказаних угод.

Під час визначення сфери дії таких угод, на думку Мінсоцполітики, слід враховувати норми законодавства, якими встановлюються повноваження суб’єктів їх сторін.

5. Щодо питання які норми праці (виробітку, часу, обслуговування, чисельності) згідно з вимогами чинного законодавства є обов’язковими для дотримання підприємством (роботодавцем) при укладенні колективного договору, якщо такі норми встановлені актом центрального органу виконавчої влади та галузевою (міжгалузевою) угодою.

Питання нормування праці регулюються статтями 85-92 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).

Крім цього, частиною першою статті 15 Закону України «Про оплату праці», серед іншого передбачено, що норми праці, розцінки встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Таким чином, законодавство України передбачає самостійність підприємств, установ, організацій у питаннях нормування праці та рекомендує у колективному договорі визначати конкретні питання стосовно застосування і перегляду норм праці.

Міжгалузеві та галузеві норми праці (норми виробітку, часу, обслуговування) визначаються з урахуванням нормальних умов праці, визначених статтею 88 КЗпП.

Статтею 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» (далі – Закон) встановлено, що колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Згідно зі статтею 5 Закону умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов’язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідно до статті 9 Закону положення галузевої (міжгалузевої) угоди діють безпосередньо і є обов’язковими для всіх суб’єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Згідно зі статтею 8 Закону угодою на галузевому рівні серед іншого регулюються мінімальні галузеві норми.

Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги (відповідно до статті 7 Закону).

Статтею 9-1 КЗпП визначено, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Згідно зі статтею 5 Закону умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Водночас, статтею 16 КЗпП передбачено, що умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

З огляду на зазначене підприємство має враховувати норми галузевої (міжгалузевої) угоди, які є для нього обов’язковими відповідно до законодавства.

Роз’яснення має інформаційний та рекомендаційний характер і не містить нових правових норм.

Інформація з сайту Мінсоцполітики