Основні положення реалізації права на доступ до публічної інформації

06 гру 2017
Прес-служба
6010

Термін «публічна інформація» є ключовою категорією Закону України «Про доступ до публічної інформації», що визначає механізм доступу саме до публічної інформації. Відповідно до закону публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації визначених законом.

Важливою ознакою публічної інформації є її попередня фіксація. З цього виходить, що закон регулює відносини щодо доступу до інформації, яка вже існує, і не вимагає у відповідь на запит створювати певну інформацію. Ця характеристика дозволяє відрізнити інформаційний запит від звернення, яке вимагає створення інформації.

Право на звернення означає право звертатися з індивідуальними та колективними клопотаннями, пропозиціями, заявами, скаргами до органів публічної влади. Основна різниця між цими правами полягає в тому, що при реалізації права на звернення особа повідомляє у зверненні посадовій особі певну інформацію з метою спонукати її до вчинення дій правового чи організаційно-адміністративного характеру, в яких зацікавлена ця особа. У той час, як єдиною метою направлення інформаційного запиту є отримання існуючої в розпорядника публічної інформації.

Таким чином, при реалізації права на звернення особа виступає інформатором, а держава – суб’єктом отримання інформації, на яку орган влади мусить відреагувати певним чином. У разі ж, коли особа спрямовує інформаційний запит, держава виступає інформатором, а особа суб’єктом, який отримує інформацію про діяльність органу влади. У зв’язку з цими відмінностями і відмінний порядок їх реалізації, а саме строки розгляду. Ці права також регулюються окремими законами – Законом України «Про доступ до публічної інформації» та Законом України «Про звернення громадян». Тому громадяни повинні враховувати ці відмінності при зверненні до органів державної влади або місцевого самоврядування.

До розпорядників інформації законодавець відносить суб’єктів владних повноважень:  органи державної влади, місцевого самоврядування, юридичні особи, що фінансуються з державного бюджету, місцевого бюджету стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження згідно із законом чи договором, стосовно інформації пов’язаної з виконанням їх обов’язків; суб’єкти господарювання. Які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами стосовно інформації щодо постачання товарів, послуг та ін.

Поняття «розпорядники інформації» охоплює суб’єктів, які мають визначені законом обов’язки щодо оприлюднення та надання публічної інформації, що знаходиться у їхньому володінні. Розпорядники публічної інформації є тими суб’єктами, що забезпечують реалізацію права на доступ до інформації. Статтею 19 Закону передбачено порядок оформлення запитів на інформацію у разі недотримання запитувачем цих вимог розпорядник інформації має право відмовити у її наданні.

Запит на інформацію має містити:

1) ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу телефонного зв’язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Основні принципи доступу  до інформації:

- особа не повинна пояснювати причину свого запиту на отримання  інформації;

-  короткий  строк розгляду запиту;

- мінімальні формальності під час здійснення запиту;

- інформація надається в повному обсязі, крім інформації з обмеженим доступом.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Отримати інформацію на свій запит особа має право не пізніше п’яти робочих днів. У разі якщо запит стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, аварій, катастроф та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статися відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту повинно бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом;

3) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або повинно бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Відмова у задоволенні запиту на інформацію надається у письмовій формі.