Щодо запровадження обов’язкового ліцензування виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним

05 лип 2019
Прес-служба
4311

Однією із умов отримання ліцензії, відповідно до вимог Закону України від 23.11.2018 № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» є, зокрема, наявність дозволів на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та на початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

З метою однозначного трактування територіальними органами вимог Закону України «Про охорону праці» (далі - Закон), норм Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткованих підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107 (далі - Порядок), та інших нормативно-правових актів з охорони праці, Держпраці надає роз’яснення.

Відповідно до статті 21 Закону роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі – дозвіл).

Процедуру видачі або відмови у видачі, переоформлення, анулювання дозволів визначає Порядок.

Пунктом 6 Порядку визначено, що дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається роботодавцеві – на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 2, та/або на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3.

Крім цього, відповідно до вимог пункту 21 Порядку виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені в додатку 6, експлуатація (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначене в додатку 7, здійснюються роботодавцем на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці (далі – декларація).

Відповідно до пункту 1.4 розділу І Вимог до роботодавців стосовно забезпечення безпечного виконання робіт у потенційно вибухонебезпечних середовищах, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 05.06.2013 №317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2013 за №1071/23603 (НПАОП 0.00-7.12-13), вибухонебезпечне середовище – суміш повітря з горючими газами, парою, туманами, горючим пилом, у якій за наявності джерела запалювання вибухає весь об’єм суміші.

Згідно з вимогами підпункту 2 пункту 1 Нормативів порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 956 (далі – Нормативи), до небезпечних речовин за їх властивостями відноситься така категорія речовин, як горючі рідини, які можуть самозайматися, а також займатися за наявності джерела горіння і самостійно горіти після його видалення. Горючі рідини з температурою спалаху, що дорівнює або менша 61°С у закритому тиглі або менша 66°С у відкритому тиглі, належать до легкозаймистих (далі – ЛЗР).

Відповідно до вимог пункту 4.5.12 глави 4.5 розділу 4 Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 №272 (НПАОП 40.1-1.32-01), біля зовнішніх установок, які виділяють в атмосферу горючі гази, пару ЛЗР під час нормальної роботи, має місце обмежена вибухонебезпечна зона класу 1 (наприклад, біля нафтових свердловин, клапанів, місць відкритого зливу і наливу ЛЗР).

Відповідно до стандартів, які поширюються на паливо автомобільне, наприклад ДСТУ 7688:2015 «Паливо дизельне Євро.Технічні умови», у розділі «Вимоги щодо безпеки» зазначено, що дизельне паливо – це горюча легкозаймиста рідина, яка має температуру спалаху у відкритому тиглі - не нижче ніж 40°С;

ДСТУ 7687:2015 «Бензини автомобільні Євро. Технічні умови» зазначено, що бензини - це горючі, легкозаймисті особливо небезпечні рідини з температурою спалаху у відкритому тиглі від мінус 27°С до мінус 39°С.

Отже, якщо роботодавець на паливозаправному пункті експлуатує обладнання та захисні системи, призначені для експлуатації (застосування) в потенційно вибухонебезпечному середовищі (паливороздавальну колонку, електрообладнання вибухозахищеного виконання – пункт 7 додатка 3 до Порядку), при цьому виконує роботи підвищеної небезпеки, наприклад монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція зазначеного обладнання (пункт 2 додатка 2 до Порядку) та/або газонебезпечні роботи та роботи у вибухопожежонебезпечних зонах (пункт 6 додатка 2 до Порядку), то йому необхідно одержати відповідні дозволи.

Якщо на об’єкті маса горючих рідин дорівнює або перевищує значення нормативів порогових мас – 5000 т, чи горючих газів, маса яких дорівнює або перевищує значення нормативів порогових мас – 50 т (додаток 2 нормативів порогових мас небезпечних речовин за категоріями, які визначено Нормативами), то роботодавець повинен одержати дозвіл на такий вид роботи, як зберігання (пункт 3 додатка 2 до Порядку).

Оскільки, дизельне паливо, бензин, не належать до небезпечних речовин 1-го і 2-го класів небезпеки та зберігаються в ємностях при атмосферному тиску меншому 0,05 МПа, крім ємностей для зберігання газового моторного палива, то одержання дозволу на експлуатацію таких ємностей не вимагається.

Вичерпний перелік робіт підвищеної небезпеки та/або машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, на які необхідно одержати дозвіл чи подати декларацію, визначається в залежності від їх умов експлуатації, експлуатаційних характеристик та видів виконуваних робіт.

Зміни до законодавства України стосовно отримання ліцензій на виробництво, зберігання, оптову та роздрібну, торгівлю пальним не запроваджують додаткового регулювання у сфері охорони праці, для суб’єктів господарювання немає потреби отримувати додаткові дозволи.