Суд апеляційної інстанції підтримав позицію Управління Держпраці у справі про накладення штрафу у розмірі 111 690 грн

30 сер 2019
Прес-служба
3230

У результаті проведеного інспекційного відвідування інспекторами праці встановлено, що фізична особа – підприємець (ФОП) при здійсненні підприємницької діяльності допустила до роботи працівника без укладення трудового договору, чим порушила норми законодавства про працю, зокрема вимоги частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

У зв’язку з вчиненим порушенням трудового законодавства у відповідності до положень абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, посадовою особою Управління винесено постанову, якою на суб’єкта господарювання накладено штраф у розмірі 111 690 грн – за допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Не погодившись із прийнятим рішенням, фізична особа – підприємець оскаржила постанову у судовому порядку. Вимоги обґрунтовано, зокрема, тим, що працівник був залучений до роботи на умовах цивільно-правового договору на реалізацію товару, відносини між сторонами договору мають виключно цивільно-правовий характер, а тому відсутні підстави укладати трудовий договір.

Черкаський окружний адміністративний суд 26.03.2019 ухвалив рішення, яким відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог. Вказане рішення залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2019.

У прийнятих рішеннях суди обох інстанцій вказали, що основною ознакою, яка відрізняє трудовий договір від цивільно-правового, є те, що трудовим договором регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату.

Водночас, відхиляючи доводи позивача про цивільно-правовий характер відносин між нею та залученою особою, суди дійшли висновку, що наданий позивачем цивільно-правовий договір передбачає фіксовану оплату праці. Тобто, договір не передбачає сплату грошових коштів у залежності від об`ємів виконаних робіт, що є характерною ознакою трудового договору. Роботи, виконання яких регулює договір, не носять разового характеру та передбачають систематичне виконання обов`язків щодо реалізації товару. У договорі не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу. Отже, предметом цього договору є процес праці, а не певний кінцевий результат. Крім того, договір укладений на довготривалий строк, що вказує на системність виконання трудових обов`язків та притаманно саме для трудових договорів.

Суди першої та апеляційної інстанцій акцентували увагу на тому, що робота продавцем у магазині не може розцінюватися як виконання обов`язків за договором цивільно-правового характеру.

З текстами судових рішень можливо ознайомитись за посиланнями:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/81087239

http://reyestr.court.gov.ua/Review/83686265