Суд апеляційної інстанції підтвердив порушення роботодавцем трудових прав військовослужбовця

17 тра 2019
Прес-служба
8382

У вересні 2018 року інспекторами праці Управління Держпраці у Черкаській області здійснено інспекційне відвідування виробничого підрозділу служби колії Христинівської дистанції колії регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», за результатами якого було встановлено порушення вимог ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України (КЗпП України), а саме: не збережено місце роботи за працівником, прийнятим на військову службу за контрактом.

У жовтні 2018 року Управлінням винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на підставі абз. 5 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 37 230 грн на ПАТ «Укрзалізниця».

Товариство оскаржило постанову у судовому порядку. Свої вимоги обґрунтовувало, зокрема, тим, що звільнений працівник відповідно до укладеного контракту перебував на військовій службі в період з 15.05.2017 по 15.11.2017, а в період з 15.11.2017 до моменту перевірки жодних доказів або відомостей щодо продовження ним проходження військової служби товариству не надав.

Черкаським окружним адміністративним судом 08.01.2019 ухвалено рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю. Суд дійшов висновку, що під час винесення оскаржуваної постанови Управління Держпраці у Черкаській області діяло у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Не погодившись із вказаним рішенням, Позивач звернувся з апеляційною скаргою до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постановою від 24.04.2019 суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу ПАТ «Укрзалізниця» без задоволення, тим самим підтвердивши правомірність висновків суду першої інстанції та постанови Управління Держпраці у Черкаській області.

На переконання суду апеляційної інстанції, закінчення дії особливого періоду в країні пов'язане виключно з прийняттям Президентом України Указу про демобілізацію.

Аналізуючи законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погодилася із висновком суду першої інстанції, що оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відсутній Указ Президента України про оголошення демобілізації в розумінні ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», то прийняття працівника на військову службу за контрактом мало місце під час дії особливого періоду, а тому Позивач при вирішенні питання щодо звільнення вказаної особи допустив порушення вимог ч. 3 ст. 119 КЗпП України.

З текстом судового рішення можливо ознайомитись за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/81430144.

Варто зауважити, що аналогічної правової позиції дотримується також і Верховний Суд, про що останнім зазначено, зокрема, у постановах від 14 листопада 2018 року по справі справа №819/799/16 та від 26 вересня 2018 року у справі №813/1919/16.

Так відповідно до змісту останньої, Верховний Суд вказує про те, що сама мобілізація не вичерпує завдань особливого періоду, а лише розпочинає його дію. Закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення такого стану, а тому колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що на даний час в Україні діє особливий період. У даному випадку однією з умов завершення особливого періоду слід вважати припинення воєнного конфлікту, який зумовив його настання.