Профілактика ВІЛ/СНІД на підприємствах шляхом інформування та просвітництва

Інформаційні та просвітницькі програми на підприємствах є важливим засобом боротьби з поширенням епідемії та розвитку більш терпимого ставлення до ВІЛ- інфікованих і хворих на СНІД працівників. Ефективне просвітництво допомагає навчити працівників захищати себе від ВІЛ інфекції. Такі заходи можуть значно знизити тривогу та нетерпимість у ставленні до хворих із зведенням до мінімуму збоїв у роботі й викликати зміни у стосунках між людьми та їх поведінці. Такі програми повинні розроблятися у консультаціях між урядами, роботодавцями, працівниками та їх представниками з метою забезпечення підтримки на найвищих рівнях і максимального залучення всіх зацікавлених сторін.

Інформаційні та просвітницькі матеріали повинні представлятися у різних формах, не покладаючись лише на друкований формат, але при необхідності, вдаючись до дистанційного навчання.

Програми повинні бути цільовими та підібраними відповідно до віку, статі, сексуальної орієнтації, галузевих особливостей і поведінкових факторів ризику цільової аудиторії, а також культурного контексту. Тренерами повинні бути люди, яким працівники довіряють та яких поважають. Особливо ефективним виявилося залучення до розроблення та реалізації програм тренерів із числа колег по роботі, а також ВІЛ- інфікованих і хворих на СНІД осіб.

Просвітницькі програми

1. Просвітницькі програми повинні базуватися на консультаціях між роботодавцями й працівниками та їх представниками і, у разі необхідності, урядом та іншими зацікавленими сторонами, що мають досвід просвітницької роботи, проведення консультацій і боротьби з ВІЛ/СНІДом. Цей метод повинен бути інтерактивним, із максимальним залученням слухачів.

2. Слід приділити особливу увагу реалізації просвітницьких програм у робочий час, а також розробленню навчальних матеріалів для працівників, які зможуть їх використовувати за межами підприємства. Відвідування занять там, де проводиться навчальний курс, повинно вважатися частиною трудових обов’язків.

3. Наскільки можливо та необхідно, просвітницькі програми повинні:

− включати заходи з надання допомоги працівникам, які навчаються, оцінити свої власні ризики (як особисті так і групові) та знизити їх завдяки прийняттю конкретних рішень, веденню переговорів, спілкуванню та реалізації освітніх, профілактичних і консультативних програм;

− приділяти особливу увагу поведінці груп особливого ризику та іншим факторам, таким як виробнича мобільність, які наражають певні групи працівників на підвищений ризик ВІЛ-інфікування;

− надавати інформацію про передачу ВІЛ через ін’єкції наркотиків, а також про можливості зменшення ризику такої передачі;

− розвивати діалог між урядом, організаціями роботодавців і працівників із ближніх країн та регіонів;

− сприяти розповсюдженню інформації про ВІЛ/СНІД за допомогою програм професійного навчання, що реалізуються урядом та підприємствами у співробітництві з організаціями працівників;

− сприяти проведенню кампаній, спрямованих на молодих працівників та жінок;

− приділяти значну увагу питанню незахищеності жінок перед ВІЛ-інфекцією, а також профілактичним заходам, що можуть знизити ступінь цієї незахищеності;

− пояснювати, що ВІЛ не може передаватися побутовим шляхом, що немає сенсу уникати чи стигматизувати людей з позитивною реакцією на ВІЛ, навпаки, їх необхідно підтримувати та допомагати організувати належний режим роботи;

− пояснювати, що вірус послаблює організм людини та що усі працівники повинні проявляти співчуття й терпимість до ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД працівників;

− надавати працівникам можливість висловлювати та обговорювати свої почуття й ставлення до ВІЛ/СНІДу;

− консультувати працівників (особливо працівників сфери охорони здоров’я) щодо застосування Загальних запобіжних заходів та інформувати їх про те, до чого слід вдаватися у випадку контакту з вірусом;

− вести просвітницьку роботу щодо профілактики та лікування ІПСШ та туберкульозу не лише у зв’язку із супутнім ризиком ВІЛ-інфікування, але й через те, що ці хвороби піддаються лікуванню, що в цілому позитивно впливає на стан здоров’я та імунної системи працівників;

− пропагувати гігієну та систему правильного харчування;

− пропагувати безпечний секс, включаючи інструкції з використання чоловічих і жіночих презервативів;

− заохочувати просвітництво за допомогою тренерів із числа колег по роботі та неформальними способами;

− у разі необхідності передбачати моніторинг, оцінювання, аналіз та перегляд положень, програм.

За матеріалами: Практичний посібник Міжнародної організації “ВІЛ/СНІД та сфера праці”