Які є форми дискримінації щодо людей з інвалідністю

Дискримінація за ознакою інвалідності – це ситуація, коли людина з інвалідністю або група таких людей обмежена у користуванні правами через їхню інвалідність.

Пряма дискримінація – це коли до людини з інвалідністю ставляться менш прихильно, ніж до людей без інвалідності в тих же чи подібних обставинах.

Наприклад, роботодавець відмовляє у працевлаштуванні людині з інвалідністю, бо вважає, що такий працівник буде постійно перебувати на лікарняному.

Непряма дискримінація – це коли існує нейтральне правило або однакова для всіх політика, але вони негативно впливають на людей з інвалідністю.

Наприклад, всі претенденти на посаду державного експерта мають пройти тестування на наявність аналітичних здібностей, зокрема абстрактне та числове мислення. Такий тест не зможуть пройти особи з порушеннями зору, оскільки графічна інформація, з якої складається відповідний тест, не зчитується програмами екранного доступу.

Пам’ятайте, обмеження прав через інвалідність може бути виправданим залежно від визначення прямої чи непрямої дискримінації.

Наприклад, відмова надати водійські права людині з порушенням зору є виправданою, оскільки достатній зір є визначальним для водія. Встановлення певних фізичних вимог для деяких професій (пожежники, поліцейські, рятувальники) також буде виправданим критерієм, хоча для більшості людей з інвалідністю ці професії й будуть недоступними.

Утиск – це повторювана та небажана для людини з інвалідністю поведінка, що принижує її гідність або створює до неї негативне відношення через інвалідність.

Наприклад, керівник фірми на спільних нарадах, роздаючи завдання своїм підлеглим, працівнику з інвалідністю дає найпростіші завдання, аргументуючи це тим, що через інвалідність він не зможе виконувати складніші завдання. На всі спроби працівника з інвалідністю змінити цю ситуацію, він отримує відповідь, що він і так має бути вдячним, що його взяли на роботу. Згодом й інші працівники фірми змінили своє ставлення до працівника з інвалідністю, що відобразилось в ігноруванні його ініціатив по роботі та спілкуванню.

Підбурювання до дискримінації – це вказівки, інструкції або заклики до дискримінації людини через її інвалідність.

Наприклад, керівництво розважального центру дало усні вказівки своїм працівникам не пропускати в ігрові кімнати дітей з видимими формами інвалідності, бо вони будуть заважати іншим дітям та батькам.

Відмова в розумному пристосуванні – це не врахування в конкретному випадку особливостей, пов’язаних з інвалідністю, що призведе до порушення прав людини з інвалідністю.

Наприклад, людина з порушеннями мовлення звернулась до навчального закладу із заявою щодо зміни усного іспиту на письмовий, проте їй було відмовлено з причини, що перевірка знань студентів має бути однаковою для всіх.

Більше актуальної інформації на порталі Держпраці: https://pratsia.in.ua