Діяльність суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні

Закон України «Про зайнятість населення» разом з іншими законодавчими актами є основою для регулювання діяльності суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та інших суб’єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців.

Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» суб’єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні, є: зареєстрована в установленому законом порядку юридична особа, яка провадить господарську діяльність, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, а також фізична особа-підприємець, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні та/або за кордоном відповідно до цього Закону та інших актів законодавства.

Закон України «Про зайнятість населення» у статті 36 визначає основні принципи організації діяльності суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні.

Діяльність з посередництва у працевлаштуванні передбачає: допомогу в пошуку роботи та працевлаштуванні, а також підбір необхідних працівників для роботодавців (включаючи іноземні компанії) на основі укладених договорів (контрактів).

Реєстр суб’єктів господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні та суб’єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, ведеться центральним органом виконавчої влади, що відповідає за політику зайнятості. Порядок ведення цього реєстру визначено постановою Кабінету Міністрів України №400 від 5 червня 2013 року.

Суб’єкти господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, а також ті, що наймають персонал для роботи в інших організаціях в Україні, зобов’язані:

• інформувати громадян про вакансії, вимоги до кандидатів та умови праці;
• співпрацювати з Державною службою зайнятості, профспілками та організаціями роботодавців;
• захищати персональні дані шукачів роботи та комерційну таємницю роботодавців;
• подавати звіти про працевлаштованих осіб до Державної служби зайнятості.

Забороняється посередникам з працевлаштування:

• направляти громадян на роботи, що несуть в собі неприйнятні небезпеки та ризики, а також на роботи, де є можливість зловживань та дискримінації;
• створювати перепони для працевлаштування працівника безпосередньо у роботодавця, обмежувати його професійну мобільність, а також застосовувати санкції до працівника, який виявив бажання працювати у іншого роботодавця;
• надавати працівників для заміни працівників, що приймають участь у страйку та інших колективних діях.

Суб’єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, згідно ч. 4 ст. 36 Закону України «Про зайнятість населення» повинні надавати відомості про чисельність працевлаштованих ними осіб у порядку, затвердженому наказом Міністерства соціальної політики України №851 від 03.06.2019 року, незважаючи на те, що вони фактично не здійснювали цей вид діяльності. Неподання звітності у зв’язку з нездійсненням діяльності зазначеним порядком не передбачено.

У відповідності з частиною 4 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» за неподання або порушення порядку подання відомостей про працевлаштованих осіб, накладається штраф у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення уповноваженою особою Держпраці.

Додаткова інформація, відповіді на найпоширеніші запитання та корисні рекомендації щодо застосування законодавства про працю, охорону та гігієну праці доступні на інформаційному порталі Держпраці: https://pratsia.in.ua