Трудовий договір з нефіксованим робочим часом

Це особлива форма офіційного працевлаштування, де конкретний графік роботи заздалегідь не встановлюється, а обов’язок працівника виконувати завдання виникає лише тоді, коли роботодавець їх надає.

Роботодавець самостійно визначає необхідність залучення працівника до роботи, але зобов’язаний узгоджувати з ним режим і тривалість робочого часу у строки, передбачені трудовим договором.

У такому документі обов’язково прописуються базові дні та години, коли від працівника можуть вимагати працювати, причому цей час не може перевищувати 40 годин або 6 днів на тиждень.

Також визначається спосіб і мінімальний термін повідомлення про початок роботи, щоб працівник встиг підготуватися і вчасно приступити до роботи.

Працівник має повне право відмовитися від виконання завдання, якщо роботодавець порушив умови договору, наприклад, надіслав запит поза межами базових годин або з недотриманням строків попередження.

Важливою гарантією є те, що роботодавець не може забороняти працівникові працювати на інших роботодавців.

Оплата праці здійснюється за фактично відпрацьований час або виконаний обсяг роботи, проте закон встановлює мінімальний поріг в оплаті праці.

Навіть якщо роботи було мало або не було зовсім, працівникові гарантується оплата щонайменше за 32 години роботи на місяць.

Законодавство обмежує використання таких договорів, дозволяючи компаніям мати не більше 10% персоналу на таких умовах, а малим підприємцям із штатом до 10 осіб – лише одного такого працівника.

Якщо працівник успішно виконує обов’язки за таким договором понад 12 місяців, він отримує право офіційно вимагати переведення на звичайний графік зі стабільною оплатою.

Роботодавець зобов’язаний розглянути таку вимогу протягом 15 днів і або укласти новий договір, або надати письмову аргументовану відмову, після якої працівник може повторно звернутися з цим питанням через три місяці.

І головне.

Працівник, який працює на умовах трудового договору з нефіксованим робочим часом має абсолютно такі ж самі права, як і решта працівників: право на відпустки, на виплати у разі тимчасової непрацездатності, настання нещасного випадку або безробіття, на обмеження тривалості робочого часу та гарантований час відпочинку тощо.