Тимчасова вигода чи впевненість у завтрашньому дні?

Майже щодня, виходячи зранку з дому, ми не уявляємо як пройде наш трудовий день. Ніхто і ніколи не сподівається, що саме сьогодні з ним може статися щось не передбачене, що потягне за собою в кращому випадку тимчасову непрацездатність – це нещасний випадок на виробництві.

Професійні захворювання і травми на виробництві – прикрі явища і велике горе, бо призводять до непоправного – втрати здоров’я, а іноді життя працівника.

Не секрет, що іноді при виробничих травмах роботодавець приховує факт настання такого випадку. Мотивацією для такого вчинку, в своїй більшості, є: необізнаність з вимогами Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві (найчастіше приватними підприємствами малого та середнього бізнесу); допущення до роботи працівників без оформлення трудового договору; не визнання постраждалими факту травмування на виробництві через страх втрати роботи тощо.

А є роботодавці, які просто бояться перевірок стану охорони праці, бо якщо стається нещасний випадок, автоматично в ході роботи комісії з розслідування нещасного випадку на підприємстві проходить перевірка стану безпеки та умов праці. Також, часто формується думка, що якщо на роботі стався нещасний випадок – це тягне за собою глобальні фінансові затрати для підприємства, але фактично на сьогоднішній день матеріальне забезпечення або соціальні послуги постраждалій особі надає Фонд соціального страхування України.

Основний обов’язок Фонду соціального страхування України – допомагати людям, які одержали травму або профзахворювання, забезпечити їм гідне життя. А найголовніше – це не залишити людину наодинці з його проблемами, дати відчути, що про нього є кому подбати.

Уявіть наприклад ситуацію, в якій нещасний випадок був прихований, розслідування не проведено. Після травмування пройшов час, працівник вилікувався, роботодавець оплатив лікування, надав одноразову «матеріальну допомогу» за прихований нещасний випадок. Питання ніби-то й вирішилось за згодою та взаємним задоволенням сторін. Але, уявімо ситуацію, коли травма дає про себе знати через деякий період. Тепер весь тягар лягає на потерпілого і все відбувається за його власні кошти. Звідси випливає сумний висновок: люди у такому разі абсолютно безправні і можуть розраховувати лише на співчуття.

В іншому випадку, при правильному оформленні виробничої травми, працівник отримував би від Фонду соціального страхування України соціальні послуги та виплати, які здійснюються у встановленому законодавством порядку.

Підсумовуючи вище зазначене, хочеться порадити працівникам наступне: не позбавляйте себе прав, шляхом погодження на роботу без оформлення у встановленому порядку з роботодавцем трудових відносин; у разі травмування під час виконання своїх трудових обов’язків, не «йдіть назустріч» та не приймайте пропозицій роботодавця показати виробничу травму, як побутову, або приховати факт настання нещасного випадку; не треба жити днем нинішнім, віддаючи перевагу тимчасовим вигодам.

Лише працівникам вирішувати, що є найголовнішим – жити сьогоденням або мати впевненість у завтрашньому дні, забезпечуючи своїм родинам добробут і спокій, отримувати певні соціальні гарантії.

За матеріалами: Фонд соцстрахування України